Директор Чеського центру: "Чехи в основному сприймають Україну як прекрасну європейську державу"
Луція Ржегоржікова, яка захоплюється Україною вже понад 10 років, певна: нашій країні є чим зацікавити іноземців
16.09.2015
- Ганна БЕЛОВОЛЬЧЕНКО
Луція Ржегоржікова, яка захоплюється Україною вже понад 10 років, певна: нашій країні є чим зацікавити іноземців
Директор Чеського центру у Києві Луція Ржегоржікова оселилася в Україні минулого року для того, щоб виконувати почесну місію - навчати наших громадян чеської мови та культури. Будучи також другим секретарем Посла Чеської Республіки в Україні, вона не лишає надій побудувати міцний зв'язковий місток між двома європейськими державами, Україною і Чехією, щоб налагодити співпрацю та взаєморозуміння між ними.
Із Вінницею ж Луція Ржегоржікова познайомилася у липні, коли разом із місцевими активістами привезла один із винаходів свого земляка - поезіомат (пристрій, що виголошує вірші). Із того часу вона упевнилася: Вінниця - це місто, яке згодом обов'язково приваблюватиме обдарованих чехів, адже воно надзвичайно цікаве.
Про те, як функціонує Чеський центр, що про Україну в цілому та про Вінницю зокрема думають громадяни Республіки Люція Ржегоржікова розповіла "Місту".
- Як давно мешкаєте в Україні та чи часто їздите до Чехії?
- У листопаді минулого року мені було доручено керувати Чеським центром у Києві на посаді директора. Тож з того часу я з Україною майже не розлучаюся, тут добре. В Україні я буду жити чотири роки, адже саме стільки триває моя місія на посаді директора. До Чехії я тепер їжджу у відрядження, як мінімум, кожного року на тижневу нараду директорів Чеських центрів. Проте, буває випадає нагода здійснити і кілька приватних поїздок на Батьківщину.
- Чому вирішили обійняти посаду директора центру?
- Участь у змінах і процесах, які у цей час відбуваються в Україні, надзвичайно корисний досвід як для мене, так і для усіх чехів. Тому схильна сприймати це як виклик і відповідальність. Я рада, що можу тут не лише бути, жити, але й активно брати участь у деяких подіях, заходах тощо. Як україністка я також дуже рада мати таку можливість і довше залишатися у мовному середовищі. Це дійсно корисно і цікаво.
- А що вкладаєте у поняття "україністка", що воно означає саме для Вас?
- Я закінчила навчальний курс української мови і літератури, магістерську програму. Для мене бути україністкою значить - цікавитися Україною, її мовою, літературою, культурою. Я цим захоплююсь вже майже десять років.
- Ви сказали, що сприймаєте роботу в Україні як виклик. Які завдання, цілі взагалі ставить перед вами робота у Чеському центрі?
- Цілей, які ми з командою хочемо реалізувати, маємо чимало. Але, звісно, потрібно зосередитися, головним чином, на тому, щоб навчити українців чеської мови не тільки у центрі, а і поза його межами. Взагалі, нашою головною та початковою метою було стати своєрідним зв'язковим містком між чеською й українською сторонами. Окрім цього, всі центри пропагують чеську культурну сцену на міжнародному полі, чим підсилюють добре ім'я Чеської Республіки за кордоном.
- Як взагалі виник Чеський центр? То була державна ініціатива?
- Чеський центр був створений у 1993 році при Міністерстві закордонних справ Чеської Республіки. Відбулося це у той час, коли Чехословаччина розділилася і нова влада шукала нові механізми зміцнення у закордонній політиці. Я вважаю, що це був правильний крок, який значно допоміг у розвитку культурної дипломатії. Це рішення також дозволило створити додаткові можливості для міжнародного співробітництва, що, безперечно, зміцнює позиції держави.
- Наразі чеський центр є лише у Києві. Як вважаєте, чи буде колись створений такий центр у Вінниці?
- Створити філію у Вінниці ми, безумовно, плануємо. Понад те, вже з січня наступного року хочемо запропонувати наші курси чеської мови. Завдяки цьому у вінничан з'явиться можливість вивчати чеську безпосередньо з її носіями та за новітніми підручниками, які ми пропонуємо. Крім того, у нас також є плани щодо створення з нашими європейськими партнерами у вашому місті Європейського дому. Він буде чимось на кшталт культурно-освітнього європейського ядра, у підсумку роботи може стати невід'ємною та збагачуючою частиною культурного та соціального життя міста. Тож ми сподіваємося на підтримку з боку вашої мерії та віримо у її відкритість та щедрість.
- Які взагалі проекти ви організовуєте в Україні?
- У нас вельми широкий спектр заходів. Частіше за все, це - виставки, покази фільмів, концерти та лекції. Вхід на наші акції зазвичай вільний. Також ми маємо бібліотеку з великим обсягом книжок, журналів, газет, власну фільмотеку та багато іншого. Все це доступно для всіх бажаючих.
- А як бути тим, хто ще не знає чеської на достатньому рівні?
- Усі наші програми розраховані на українського глядача, тож більша частина акцій проходить українською або з перекладом. Хвилюватися нема через що. Оскільки культурні заходи відбуваються не лише в Києві, а й в інших містах України (Львів, Одеса, Харків, Дніпропетровськ тощо), ми адаптовуємо їх для кожного міста.
- Тобто до вас може прийти будь-хто, кого цікавить Чехія?
- Безперечно. У нашому культурному центрі ми намагаємося створити атмосферу відкритого, демократичного та неформального простору, де людина може очікувати на посмішку та порозуміння. Звісно, передусім ми зосереджені на тому, щоб навчити людей чеської. Але цей процес сам по собі збільшує інтерес до інших речей, які пов'язані з нашою країною.
- Ваші курси безкоштовні чи треба за щось платити?
- Мовні курси платні. Розумієте, щоб триматися на рівні, а також мати змогу проводити заходи, необхідно вибрати мінімальну суму, яка покриває найнеобхідніше для функціонування центру. Ми не мовна школа, даємо інше, можливо, краще, але беремо за це мінімальні суми. Окрім того, за участь у інших заходах нічого платити не треба.
- А співпраця з Вінницею сьогодні на якому етапі?
- Зараз ми тільки налагоджуємо контакти. Ми були б раді і у Вінниці поширювати інформацію про Чеський центр і про нашу діяльність. Зрештою, вінничани теж мають право навчатися у Чеській Республіці! Але на сьогодні ми встигли організувати тільки встановлення поезіомату від мого земляка Ондржея Кобзи. Встановити його на площі Шевченка нам допомогли ваші активісти та місцева влада.
А от продовжили роботу наприкінці серпня. До вашого міста приїздили двоє чеських художників, випускників академії мистецтв у Празі, які малювали на одній зі стін Вінниці у рамках проекту "Галерея під відкритим небом". Це наступний крок співпраці та внесення чеського елементу у Вінницю.
- У Чехії доволі багато українців не тільки як заробітчан, а і як туристів. Чим Чехія приваблює людей?
- Усім: стилем життя, обличчями на вулиці, ласощами в магазинах та ресторанах, пейзажами, селами, літературою, фільмами, театром, образотворчим мистецтвом, ритмом і темпом звичайного життя. Те, що ми розташовані у центрі Європи, безперечно, відобразилося і на нас самих.
- А що чехи знають про Україну?
- Чехи, з якими я спілкуюся, в основному сприймають Україну як прекрасну європейську державу, яку наразі чекає період, в якому ми маємо бути поруч. Після Майдану, так чи інакше, кожен чех дізнався про те, якою Україна є насправді. У свідомості людей, нарешті, відбулося відторгнення від Росії. Гадаю, тепер чехи не такі байдужі до долі багатьох українців, які живуть у нашій країні через можливість кращого заробітку.
- Чи могла б Вінниця зацікавити чехів?
- Не тільки могла б! У мене є дуже великі побоювання, щодо масової міграції обдарованих дітей чехів в Україну. Вінниця, як чарівне місто, може стати одним із тих міст, куди прибуде ця масштабна делегація мігрантів (сміється. - Авт.)
- Саме Вас чим уразила Вінниця?
- Вінниця вельми приємне, зелене та спокійне місто. Через це тут я себе почувала дуже комфортно.
- У чому полягає найбільша різниця між чехами й українцями?
- Українці пасивніші, не такі драйвові. На мій погляд, є проблеми з особистою відповідальністю за себе і світ. Я часто помічаю, що вони дуже недовірливі до громадських і державних структур, мають відчуття, що самотужки нічого змінити не можуть. Вважаю, це те, над чим люди повинні працювати.
З іншого ж боку, українці терплячі, скромні, небайдужі, добрі та повні гідності. Жодну з перерахованих властивостей я б не присвоїла чехам, про них такого не скажеш. Наприклад, якби мені довелося оцінювати публіку на наших заходах, я б сказала, що українці креативні та гостинні. А от молодь взагалі має у собі невичерпну силу і вміє спрямовувати зусилля на реалізацію власних думок. Це дуже приємно.
- На Ваш погляд, чи у достатній мірі у нас пропагується сучасна української культура?
- Презентації сучасної культури ніколи не буває достатньо. Як всі ми знаємо, важливим є сам шлях презентації. Тобто сам процес має більше значення, ніж ціль. Я вважаю, що для народу є лікувальним та натхненним якомога більше думати про культуру в усіх формах. Зараз це важливо, як ніколи.
- Що, на Вашу думку, треба робити, щоб поліпшити ситуацію у культурно-освітньому середовищі Вінниці зокрема та України в цілому?
- Як на мене, треба створювати якомога більше можливостей живого спілкування людей із наших країв, щоб ламалися стереотипи, щоб люди мали шанс самі переконуватися, ділячись досвідом. Треба в кожній людині пробудити відчуття відваги, відповідальності та совісті. Слід створити платформу для більшої кількості діалогів і дискусій на всіх рівнях. Привозити цікавих людей і знайомити їх із місцевими жителями, в аналогічних чи дотичних сферах. Взаємодіяти один з одним і водночас спільно організовувати щось нове, збагачуючи обидві сторони у рівній мірі. Це відноситься як до Вінниці, так і до України, цієї красивої, плідної і цікавої держави. Я вірю, що наша країна, завдяки можливості Чеського центру бути посередником між українцями і чехами, шляхом реальних, живих контактів, дізнається, що в Україні насправді відбувалося за останній час.
Ганна БЕЛОВОЛЬЧЕНКО
