Пороги 4/2015 ... «ВІЙНА» З «ОКСАМИТОМ»

Porohy 4.2015.pdf

«Вікно в Україну» для Оуржедніка, Денемаркової, Рудіша, Шабаха...

Бодай раз або двічі на рік за допомогою спеціального літературного випуску ми намагаємося ознайомити Вас із новинками, які пов’язують чеське та українське красне письменство.

Нині перед Вами – вже шосте таке число.

Воно зійшлося у часі із двома цікавими подіями, які відбуваються навесні спочатку в українській, а потім й у чеській столицях – київським «Книжковим арсеналом» та празьким «Світом книги».

В обох цих заходах частково беремо участь і ми – у Києві за допомогою «Чеського центру» відвідувачі мали змогу ознайомитися із минулим літературним випуском «Порогів», а у Празі на «Світі книги», куди після десятирічної перерви повертається українська література, буде представлений і цей випуск.

Щира вдячність за участь у «Книжковому арсеналі» належить нашим дописувачам Олексію Севруку та Тетяні Окопній, які здійснюють великий внесок у взаємне ознайомлення чехів та українців зі своїми літературами.

Нині публікуємо переважно уривки з перекладів з чеської на українську, і маємо один дебют.

Як відомо, Державну премію з літератури отримав Патрік Оуржеднік за всю дотеперішню творчість.

І ось через півроку маємо переклад на українську його головної книги – «Європеана», дещо альтернативний, дуже схожий на типовий чесько-скептицистичний, погляд на історію Європи.

Подібним у погляді на чеську Оксамитову революцію 1989 року є й «Національний проспект» Ярослава Рудіша.

Про 70-ліття закінчення найкривавішої війни в історії людства нагадує Радка Денемаркова своїм романом із дещо провокаційною назвою «Гроші від Гітлера».

Своєрідним є переклад одного з маловідомих оповідань Петра Шабаха.

І, зрештою, згадуваний дебют – молодий студент україністики ФФ УК родом із Харкова надіслав нам свої оповідання, нариси та есе на різні теми.

Його враження із Праги та від подорожей Європою нам видалися цікавими та вартими опублікування.

Щойно цей номер «Порогів» вийде із друкарні, розпочнеться празький «Світ книги», де буде українська Національна експозиція, організаторам якої також належить наша щира подяка.

Віримо, що на фестиваль навідається й чимало українців, як гостей Чехії, так і тих, хто у Празі й Чехії проживає тривалий час.

Віримо, що українці й тут зможуть чехам продемонструвати, що вміють не лише будувати, прибирати, мігрувати чи тривожити затишну Європу «своїми революціями», а й мають свою милу й водночас гідну літературу, яка беззаперечно належить до сім’ї європейських культур.

Віримо, що пройде не так багато часу, й чехи належно оцінять наш внесок й боротьбу не лише за власну державу й її територіальну цілісність, а й за самобутність власної культури, яка не бажає розчинюватися у пострадянсько-імперіальному так званому «русском мірє».

Олекса Лівінський