CЛАВА ЎКРАІНЕ І ЖЫВЕ БЕЛАРУСЬ!

Саме ось такими словами привітав мене у своєму зворотньому листі поважний пан Марат Клакоцкі, який очололює в Нью-Йорку Згуртування "Пагоня"...
Під час інтерпретації моєї поезії на мови близьких українцям слов'янських народів, перекладів на білоруську мова зокрема, я й познайомився з паном Маратом.

Високим рівнем культури, ввічливістю та лояльністю на моє прохання відгукнувся мені у відповідь білоруський патріот та дисидент Марат Клакоцкі і в цьогорічному лютневому номері тамтешнього часопису "Весткі й паведамленьні" опублікував мого вірша на білоруській мові "Цішыня".

 Але наша взаємна переписка продовжувалась... Спілкування з етнічним білорусом не склало для мене жодних проблем, за його словами, цитую: "...я ніколы не вывучаў украінскай мовы, але амаль даслоўна яе разумею. Нашыя мовы настолькі падобныя, што перакладчыкі не патрэбныя..." (укр. "...я ніколи не вивчав української мови, але майже дослівно її розумію. Наші мови настільки подібні, що перекладачі не потрібні...").

Але я все ж писав і продовжую свою переписку з Маратом взнак поваги до білоруських продемократичних дисидентів в США виключно на білоруській мові, яка напрочуд легка та милозвучна в спілкуванні.

 Ми зговорилися, обсудили взаємні українсько-білоруські проблеми в діаспорі. Основною проблемою, яку Марат бачить в сучасній білоруській проблематиці розвитку -- це білоруська мова. В диктаторській Республіці Білорусь білоруська мова геть занепала, її витісніла російська, і статус білоруської мови, як державної залишився тільки на папері, бо серед білоруської молоді створили тренд всебічних перспектив розмовляти тільки російською...

Єдиною опорою, яка акцептує в собі білоруську мову, культуру, літературу -- це білоруська діаспора в США. Окрім екзилової Білоруської Народної Республіки в США (теж саме, що українська екзилова УНР-рада, яка передала свої повноваження українській владі в 1991 році), яка на еміграції рятує білоруську культуру від русифікації на батьківщині батьки Лукашенка, слід відзначити інші просперуючі білоруські організації, зокрема Згуртування "Пагоня", яке окрім власної преси щорічно випускає літературний альманах білоруських письменників закордону "Беларус".

 З мого боку, як лояльного білоруським дисидентам українцю, я вирішив допомогти тим, що в грудневому (2014 року) номері львівського наукового журналу "Український психолого-педагогічний збірник" опублікував одну зі своїх статей (по попередній домовленості з редакцією) на білоруській мові.

Готую подальшу статтю про історію БНР в роки Громадянської війни 1917-1922 рр. теж на білоруській мові. Усі ці наукові збірники відсилаю Марату в США, наше товариство "Опір Західної України" в Празі фінансово підтримує видання "Весткі й паведамленьні", якого він є редактором, оскільки воно терпить фінансову скруту, адже виходить за рахунок передплати і не має жодної сторонньої фінансової підтримки.

 Але те, що робить білоруська діаспора для українців -- неоціненне!.. В березневому номері видання "Весткі й паведамленьні" йдеться про доброчинний концерт, який відбувся в рамках проведення сходин Згуртування "Пагоня" 14 лютого в Нью-Йорку.

Окрім пісень, у виконані білоруського барда Сяржука Сокалава-Воюша, який у своїй передмові розповів тамтешній діаспорі про культурні та братні зв'язки білоруського і українського народів, на завершення концерту усі присутні із гордістю заспівали гімн Білорусії "Мы выйдзем шчыльнымі радамі" та гімн України "Ще не вмерла Україна" під вивішені стяги Білорусії (звісно біло-червоно-білий, а не той радянської БССР, що запровадив Лукашенко в 1995 році) та України.

Окрім того, за що у своїй статті висловлюємо глибоку подяку Згуртуванню "Пагоня", кошти, зібрані за результатами проведення благочинного концерту (2000 доларів США) підуть, цитую в оригіналі, про що зазначено у виданні "Весткі й паведамленьні": "...на протези тяжко пораненому українському патріоту з Дніпропетровської області Сергію Товстику (прим. його дружина родом зі Жлобіна, корінна білоруска), який у війні на сході України втратив обидві руки..."
Хай Бог благословить обидва братні народи у їх боротьбі з російськими шовіністами...
Слава Україні і Живе Білорусь!..
очільник товариства "Опір Західної України" в Празі
Олег ПАВЛІВ

фото: Лютневі сходини "Пагоні" на доброчинному концерті в Нью-Йорку

https://www.facebook.com/PorohyJournal?fref=ts