ЗНАЙТИ ТУРИСТА ДУБАНСЬКОГО

Вже третій рік іноземка чекає якої-небудь звістки про свого сина, який пішов у Карпати та не повернувся

ПІДГОТУВАВ: Олекса ЛІВІНСЬКИЙ

Єдине, що залишилося від Ондржея Дубанського, це туристична торбина і покинутий біля дороги мобільний телефон. Цією дорогою він у січні 2013 року відправився на прогулянку. З тих пір його ніхто не бачив. Ось уже понад три роки його безуспішно шукають поліція і батьки, пишуть Ондржей Кундра та Мартіна Вироубалова на сторінках чеських видань «Респект» та «Млада Фронта Днес»...

Імена чехів, які пропали за кордоном, зберігаються у невеликій картотеці Тосканського палацу неподалік Празького граду. Тут за першої Чехословацької Республіки мав приймальню Едвард Бенеш. І тепер це – філія консульського відділу Міністерства закордонних справ ЧР. Від 2001 року у тутешній картотеці було записано 166 прізвищ, деякі з них були згодом знайдені або оголошені мертвими. У активному пошуку перебуває понад три десятки осіб. Деякі родичі безвісти пропалих не хочуть ділитися з громадськістю про свої страждання, але мати Ондржея Дубанського Павліна – виняток. Але й вона теж наважилася говорити про це лише нещодавно. Її син, на жаль, пропав безвісти в Україні.

Надія

«Я боялася, що якщо про це все писатиметься в газетах, то ймовірно це заподіє йому біль. Можливо, його хтось викрав і утримує, тож я вважала, що якщо занадто привертатиму увагу, то викрадачі можуть захотіти його позбутися», - каже Павліна Дубанська в кімнаті своєї брненської квартири. Тут, у передмісті Кралово Поле, Ондржей проживав до свого зникнення під час зимової відпустки у закарпатських горах на початку 2013 року. «Але тепер навпаки надіюся, що оприлюднення деталей справи надасть змогу почути когось, хто знає бодай щось. Або помітив деталь, яку ми самі залишили поза увагою під час пошуків Ондри. Прийшов час спробувати інший шлях».

Ондра Дубанський тільки збирався пізнати світ, інше життя, зарубіжжя. Він перший раз у житті без батьків або родичів поїхав за кордон – в Україну. «Я вже тут», - таке коротке смс-повідомлення трохи заспокоїло його маму 4 січня 2013 року. Бо ж не секрет, що звичайні, пересічні чехи і до Майдану та війни на Донбасі побоювалися українців й України. «Коли він прийшов і сказав, що поїде в Україну, мені це не дуже сподобалося. Бо ж це не зовсім тихе місце... Але я не хотіла радити йому щось, відговорювати. Сприймав це, як пригоду, ставав на власні ноги», - згадує пані Дубанська.

Сам Ондра раніше в Україні не був. Він вирішив поїхати в гості до свого друга, з яким познайомився під час роботи в одній будівельній фірмі в Брні. Ондржей хотів заробити трохи грошей напередодні навчання у вузі, і тут подружився зі старшим від себе українцем, колишнім професійним військовим Василем Міськом. Це була доленосна зустріч. Місько оповідав Ондрові про красу своєї батьківщини, і Ондржей вирішив пізнати її на власні очі.

Вид з гори Темнатик

«Вони домовилися, що приїде до Василя у найдуховніший період року, на православне Різдво», - каже Дубанська. Ондра поїхав з рюкзаком, фотоапаратом і сноубордом. Їхав у машині з п'ятьма українськими робітниками. Пункт призначення – гірське містечко Волівець на Закарпатті, де Ондржей поселився у будинку Василя і його сім'ї – дружини і двох дітей. Окрім згаданої смс, з місця мамі він не писав, однак надіслав кілька текстових повідомлень друзям, мовляв, перебування у Волівці «важке», маючи на увазі довгі нічні посиденьки. Протягом дня або сам, або ж разом зі своїм українським знайомим ходив на прогулянки околицями. А потім – через десять днів після прибуття і за чотири дні до повернення додому – сталося щось таке, про що досі ніхто не здогадується...

Як випливає із пізнішої реконструкції, яку тоді проводила міліція, той день для Ондржея Дубанського почався цілком мирно. З Василем вони вранці відправилися до міста, випили каву в кафе, співробітники якого сказали, що вони весело розмовляли. Ондржей поповнив свій мобільний телефон і біля другої дня повернувся до Василя додому. Його будинок стоїть в кінці вулиці на околиці міста.

Що відбувалося далі, відомо тільки фрагментами. Сусіди Міська для протоколу засвідчили, що бачили, як пізніше двоє чоловіків, розмахуючи руками, сварилися перед будинком. Про що саме, не чули. Василь Місько казав на допитах, що суперечка виникла через те, що Ондржей не погоджувався йти разом з ним на найближчу гору Темнатик, де він хотів фотографувати місто у променях вечірнього сонця. Василь нібито пропонував чехові супровід, щоб він десь не загубився у заплутаній й засніженій місцевості, але Ондржей вперто хотів іти на самоті. Кілька хвилин вони сперечалися, і, зрештою, Ондра пішов сам, що й підтвердили сусіди, які бачили, як він піднімається на гірську дорогу. Це було востаннє, коли хто-небудь бачив Ондржея Дубанського. Із собою він мав фотоапарат, чеські документи і трохи грошей. Пізніше поліцейські обшукували Темнатик та інші навколишні гори, які Ондра мав намір відвідати. Тим часом прийшла відлига, і після неї вже не знаходилося ніяких слідів чи ознак, які б пояснювали хоча б щось.

Однією з версій слідства було те, що сварка між Ондрою і Василем могла перерости у насильницький конфлікт, і саме розсерджений Місько міг нанести смертельну шкоду своєму гостеві, а його тіло десь заховати. Міліція підозрювала Міська, оскільки про його зникнення він повідомив аж через три дні. Однак Василь пояснив це тим, що думав, що чеський гість блукає десь околицями чи пішов до своєї подруги до сусіднього села Гукливе. Молоду українку він знав з Чехії. Однак дівчина заперечила, що чеський турист її відвідував.

Василя правоохоронці допитували неодноразово, затримали на кілька діб. Сусід навіть сказав, що з одного з допитів він повернувся побитий. Однак тіло Ондри знайдене так і не було, не було доказів, що Василь вчинив злочин, і його випустили на свободу. Міліція перевіряла версію, чи не могли Ондру убити з метою пограбування. Однак речі чеха не пропали, окрім аксесуарів для сноуборду. Правоохоронці розглядали версію, що Дубанському міг завдати фізичної шкоди хтось інший, й, але знову-ж-таки – відсутні будь-які докази.

Дивна знахідка телефонів

Павліна Дубанська майже спала, коли 13 січня, об одинадцятій годині вечора, у неї задзвонив телефон. Вона ще не чекала сина, з України він мав повернутися на день пізніше. На іншому кінці лінії була чеська поліція. «Запитали, чи Ондржей вдома. Я не зовсім зрозуміла, що про що йдеться. А потім вони сказали: «Ваш син пропав», - згадує Дубанська. - Я вирішила негайно їхати». Батьки Ондри розлучені, тож мати поїхала до Волівця за рекомендацією із людиною, яка регулярно їздить в Україну і орієнтується на Закарпатті. Вона прибула в той час, коли починалася друга фаза пошуків Ондри.

Десятки міліціонерів знову намагалися знайти Ондржея в горах. З повідомлень тодішнього МНС випливає, що 18 січня, на шосту добу пошуків, під Темнатиком розмістився цілий штаб закарпатських рятувальників з районною пошуковою комісією, із присутністю чеського консула, було залучено 175 осіб та 22 одиниці техніки. Сім пошукових груп обстежили урочища Ями, Петякова, Млачки, Передній Вершок, полян Кітлене, Гондарки, Греготи (загальною площею близько 398 гектарів) та 8 мостових споруд і місцевих потічків (загальна кількість обстеженої території з початку пошуково-рятувальних робіт склала 1721 гектари). Повторно оглядали урочища Жолоб, Малий Студений, Шторм, Сухий Жолоб, поляна Воскрищата загальною площею 350 гектарів. Працівники міліції опитували водіїв приватного автотранспорту та залізничників, обстежили 820 дворогосподарств. Місцеве населення разом з єгерями ретельно оглянули урочища Малого Студенчика та околиць загальною площею майже 315 гектарів.

Сама Дубанська розмовляла з Василем і обходила людей по сусідству. Розпитувала, куди він ходив перед зникненням, що робив, намагалася знайти бодай щось, за що можна було б зачепитися. «Василь сказав мені, що не має ніяких пояснень тому, що сталося. Але він абсолютно у цьому не винуватий», - каже Дубанська. Під час її перебування в Україні, за її присутності, міліція знайшла покинутий мобільний телефон Ондржея. Він лежав на дорозі в сторону гір за сто метрів від будинку, в якому зупинився чеський парубок. І ще один мобільник з українською сім-картою, який позичив йому для зручності й кращого сигналу Місько. «Ви загубили телефон, каже рятувальник. Він ішов у пошуках на кілька кроків позаду мене. На мить я подумала, що це дійсно мій телефон, був мені якийсь знайомий. Але потім зрозуміла, що це – телефон Ондри, на метр далі лежала і інша слухавка. Дивно, що ніхто з рятувальників раніше не помітив у снігу ці апарати, бо вже багато людей пройшло перед нами». У мобільниках були видалені всі дані. «Я гадаю, що у пошуковій операції було кілька помилок: спочатку ніхто й не подумав, що Ондрові може завдати шкоди хтось. Міліція мала приїхати одразу ж, а не довірити пошуки простим рятувальникам. Наприклад, кінолог із собакою приїхав через тиждень», - скаржиться Павліна Дубанська.

Вона залишилася у Волівці на п'ять днів. За її словами, міліціонери наполягали на її поверненні, бо не хотіли, щоб вона шукала сина самостійно – вони мали б спостерігати за нею. З опущеними руками і повністю душевно спустошеною вона повернулася до Брна.

Пошуки тривають

Навесні 2013 року, коли сніг розтанув, пошуки Ондри продовжилися. Рятувальники допитали багатьох людей і прочесали близько двох тисяч гектарів верховинської місцевості, залучили понад сто п'ятдесят членів спеціалізованих відділів, місцевих мисливців, запросили до дії і жителів довколишніх сіл. На справу звернув увагу чеський посол Іван Почух, який неодноразово відкривав тему на переговорах із представниками країни і лобіював активізацію слідчих дій. Посольство розшук Ондржея визначило своїм пріоритетом. Подія не пройшла повз увагу й місцевої політики: наприкінці липня 2013 року парламентар Віктор Балога скерував два депутатських звернення – в прокуратуру та МВС, і прокоментував: «Ця прикра для всіх подія трапилася ... на Воловеччині... Обставини ... досі нез’ясовані, а розслідування – не закінчене. Зрозуміло, що це все накладає дуже неприємний відбиток на українсько-чеських стосунках. Тому прошу міністра і генпрокурора взяти цю справу на особистий контроль. Можливо, це допоможе міліції активніше проводити розслідування».

Павліна Дубанська відвідала Волівець ще двічі, другий раз – через місяць після зникнення. З'ясовувала у прокурора, що нового у розслідуванні і забрала телефон Ондржея для подальшої експертизи в Чехії. Вона переконана, що ключ до зникнення її сина має в руках саме Василь Місько. Після зникнення Ондржея, каже Дубанська, він припинив відвідувати Чехію, замкнувся у собі і більш ніколи не виходив на контакт із пані Павліною. «Коли я говорила з ним про Ондру, він не дивився в очі. У мене було відчуття, що він приховував щось від мене», - припускає Дубанська. Проте конкретних доказів своїх слів не має.

Василь – одружений чоловік і батько двох дітей. Можливо, припускає мама зниклого чеха, він боїться говорити, як і інші жителі селища. У розпачі вона навіть спробувала зв'язатися з людьми, пов’язаними із місцевим злочинним світом: відправила гроші якомусь Мітьові, але теж безрезультатно. Ще наприкінці січня того ж 2013 року у місцевих виданнях з’явилася інформація, що батьки готові були заплатити 10 тисяч доларів тому, хто вкаже на місцезнаходження їхнього сина. Ані такий заклик ніякого відгуку не мав.

Василя неодноразово допитували, навіть затримували на кілька днів, але випустили через відсутність доказів. «Він пройшов тест на детекторі брехні. Але поліцейські захищали його із самого початку. Характеризували його хорошою людиною, яка не може нікого образити». Міліція, тепер вже поліція, справу не закрила і досі над нею працює. Василь Місько поки що має заборону на виїзд з країни. Основними версіями є те, що Ондржей Дубанський був викрадений (однак ніхто не озивався із вимогою якогось викупу) або ж убитий, або ж стався якийсь нещасний випадок. Відкидає пані Дубанська й ту можливість, що він просто пішов з дому: «Влітку він планував відвідати Америку. Він точно не планував їхати звідси назовсім, щоб не повернутися. Не хотів їхати працювати за кордон, він не залишив би своєї собаки», - зізнається мати. У Чехії також здійснили ряд допитів – серед родини, друзів, колег Ондри, зробили детальний аналіз знайдених мобільних телефонів, правда, ніяких корисних даних витягти з них не змогли. На більше чеська поліція не має компетенції. Всі результати передали закарпатським криміналістам.

У таких випадках часто родичі намагаються вести слідство самостійно або наймають приватного детектива, який може коштувати сотні тисяч крон. «У мене немає таких грошей, і в моєму віці ніхто б не позичив так багато», - знизує плечима над розповіддю Павліна Дубанська.

Чи допоможуть політики та мас-медіа?

У сусідній Польщі вже давно працює некомерційна організація, в якій люди обмінюються інформацією і досвідом про те, як розшукувати своїх близьких, які пропали безвісти за кордоном. Організація надає консультації, припущення, за що можна зачепитися. У інших країнах нічого подібного поки що не виникло, кожен займається розшуком самостійно, або сподівається на допомогу державних правоохоронців та дипломатів. Багато що залежить від особистого бажання й характеру посла чи консула безпосередньо на місці. Дехто задовольняється бюрократичним підходом, час від часу надсилаючи місцевій владі запити про те, чи є щось нове у розслідуванні, дехто присвячує розшуку земляка багато часу і зусиль. Наприклад, нині покійна посол Чехії в Албанії Маркета Фіалкова у вихідні та у вільний від роботи час сама об’їжджала автомобілем албанські гори і розшукувала групу з трьох чеських громадян, які пропали 15 років тому. Їхня доля не відома донині.

Павліна Дубанська планує подальші кроки у пошуках сина. Пробує зацікавити випадком чеських політиків, просить їх звертатися до високопоставлених українських урядовців, щоб вони самі вимагали пояснень і результатів від своїх слідчих. Справою зацікавилася євродепутат Крістина Зелієнкова, звернення написала мати і на ім’я прем'єр-міністра Богуслава Соботки, була зустріч із його радником з питань зовнішньої політики. Надійшли листи від імені посла та євродепутата президентові Петру Порошенкові, міністрові внутрішніх справ Арсену Авакову і губернаторові Геннадію Москалеві про необхідність активізувати зусилля у пошуках іноземця. Збирається написати листа й президенту Мілошу Земану. «Це, ймовірно, остання можливість отримати інформацію про те, що трапилося із сином. Нехай вже буде така, яка є», - підсумовує вона.

Від редакції. Зникнення молодого чеха – дійсно дуже прикра, сумна обставина не лише для родини та друзів Ондри. Вона неприємна також і загалом для України (незалежно, хто був при владі тоді і зараз, старої міліції чи нової поліції), українсько-чеських зв’язків і Закарпаття зокрема, для його туристичного іміджу. Адже відомо, що чехи становлять значну кількість відвідувачів краю, з ними рідко тут щось вкрай неприємне трапляється, але вони мають дуже мало інформації і їх дуже легко відлякати від поїздки. Наприклад, стрілянина в червні 2015 року біля Мукачева завдала серйозної шкоди торішньому літньому туристичному сезону. Звісно, зникають безвісти і гинуть чехи і у спокійних країнах, таких як Норвегія чи Нова Зеландія. Але не виключено, що після звернення мами президент Чехії Мілош Земан, який не має особливих сентиментів до України, не скористається нагодою і не використає цей випадок для чергового очорнювання України перед своїми русофільними виборцями, мовляв, «не їздіть Україну, навіть на захід, бо там всюди неспокійно». Тому було б за честь якомога швидше дати відповідь на цю справу для нових, реформованих українських поліцейських.