КИЇВСЬКА ШВЕЙКОВИНА ЯРОСЛАВА ГАШЕКА

«Дзеркало тижня». № 38 (463) 4 - 10 жовтня 2003  

Автор: Вікторія СОРОКОПУД 

                    Ярослав Гашек

Ярослав Матей Франтішек Гашек обожнював нові черевики, товсті кулінарні книжки й хороший стіл. Був проти Габсбургів, журналістики з бульварними прийомами й усякої війни. Його творча спадщина - це майже півтори тисячі оповідань і фейлетонів, безліч сатиричних памфлетів і один усесвітньо відомий роман, який більша частина книгопродавців того часу віднесли до розряду вульгарної літератури й відмовилися продавати.

Сьогодні київський будинок, де з 1916 по 1918-й жив і працював Ярослав Гашек, можна впізнати лише за меморіальною дошкою з білого мармуру з барельєфним зображенням знаменитого чеха й короткого тексту: «жив-був, творив». Малопомітний пам'ятний знак на фасаді готелю «Санкт-Петербург», що ефектно відтінює жовті літери ресторану «Мелодія» - це все, що збереглося про Гашека, котрий встиг за київський період свого життя «посваритися» з лідерами чехословацького руху, відсидіти в легіонерській в'язниці, написати «Бравий солдат Швейк у полоні», одержати (заочно) смертний вирок і, як мінімум, двічі кардинально переглянути свої політичні погляди.

Розповісти про нього, київського, є що. Приїхав в Україну з полком чехословацьких добровольців, а поїхав дезертиром, котрий співчуває Жовтневій революції. Узявся за невелике оповідання про добродушного до ідіотизму солдата-патріота, а вивіз із собою задум роману, хоча сам запевняв: «Таланту й терпіння в мене вистачає лише на короткий жанр».

...Київський Гашек розпочинався тут, на Володимирській вулиці, на своєрідному шматочку маленької Чехії - в готелі «Прага». Затишні номери, духмяна «Слов'янська кав'ярня», ресторан на даху і він - Ярослав Матей Франтішек. Редакція газети, в якій він почав працювати, розташовувалася неподалік від «Праги». «Чехослован» був цікавим виданням. Його перші номери, видані чеськими емігрантами, почали виходити ще перед Першою світовою. Тоді про революційні й відверто антиавстрійські статті не було й мови. Офіційне «відновлення» газети відбулося лише в березні 1916-го. У тому номері редакція вперше вимовила: «незалежна Чехословацька держава» й почала діяти. Тижневик заряснів антимонархістськими матеріалами, левова частка яких належала перу Гашека. Чеський журналіст і письменник обігравав «больову точку» в фейлетонах, описував її в оповіданнях, замітках, історіях, доносив у політичних статтях, причому автором останніх був якийсь «д-р Владимір Станко». Чому? Просто Ярослав не захотів змішувати свої праці й чітко розмежував: Гашек - для «родзинок», а д-р Станко та ще кілька вигаданих імен - для серйозних праць. Узагалі ж, кажуть багато дослідників, цей знаменитий письменник мав близько сотні різних псевдонімів, одні з яких були затребувані й активно жили, тоді як серед інших «нове обличчя» могло забутися відразу ж після публікації.

У тижневику «Чехослован» автор чудового Швейка не уникав будь-якої, навіть чорнової газетної роботи: «...писав дворядкову замітку в хроніці з такою самою відповідальністю, з якою писав фейлетони, оповідання чи серйозні статті. У нього було неймовірне чуття на все, що надавало газетним сторінкам інтерес і гостроту, починаючи з винахідливих заголовків». Гашек встигав багато; він був і воєнним репортером, і коректором, і політичним оглядачем, і фейлетоністом, і поетом. Причому йому незбагненним чином скрізь вдавалося виглядати гідно. Талант, певне, справді птах, «який гніздиться, де йому сподобається: іноді в глухому лісі, а іноді в підстриженому парку».

Перший гашеківський фейлетон «чехослованського» походження вийшов у першій половині липня 1916 року. «Доля пана Гурта» розповідає про одного «оригінала» - празького торговця, котрий безуспішно намагається зробити «правильний» вибір між антиавстрійським рухом і своєю вірнопідданістю Габсбургам. Розповідь про Гурта закінчується такими словами: «Якось прийшло повідомлення з сусіднього села: кінний стражник затримав на лузі одного австріяка, котрий плазував по траві рачки й на запитання, що він там робить, відповів, що пасеться та продає себе за двісті рублів. Це був пан Гурт».

... До квітня 1917-го в Гашека все йде добре. Він продовжує «жити, бути, творити». Але одного разу непередбачений чех пише фейлетон «Клуб чеських Піквіків», жорстку сатиру на керівників чехословацького руху, що не залишається непоміченою. Ярослава спочатку відправляють на фронт, а потім саджають у легіонерську в'язницю. Обвинувачення? - «Публіцистичні виступи», за які він відповідатиме перед судом.

Фейлетон про Піквіків опублікували в першому номері чеськомовного політичного тижневика з ефектною назвою «Революція». Зухвалий твір зухвалого автора зачепив сильних світу цього, котрі поспішили відразу знешкодити противника, «що дзижчить», і, зробивши класичний випад, спочатку тихо заслали його на фронт, а потім судили... Гашек підписався під словами, що «глибоко шкодує про образи й натяки», допущені в «Клубі чеських Піквіків», і знову попрямував на фронт. Лише через чотири місяці він знову з'явиться на газетній шпальті. «Лист із фронту»: «Аби так дивитися на війну, необхідна певна доза швейківства та, - прямо зараз скажу слова, що хотів використати пізніше, - ще частка геніального ідіотства» (Зденск Горжені).

...Гашеківський період у житті Києва це не лише красномовний «Чехослован», вишукана «Прага» чи брава «Революція». Передусім - це «скромний герой, котрий не завоював собі славу Наполеона» - Швейк. Йозеф Швейк другого та третього періоду. Персонаж, завдяки якому чеська мова збагатилася новим поняттям («швейковина» - пасивний опір абсурду) й романом, а світова література - ще одним класичним образом, завдяки якому ми назавжди запам'ятали «цього милого молодика з рожевою фізіономією» (Гашек про самого себе).

Перший Швейк народився в травні 1911-го. Якось увечері Гашек присів до кухонного столу й попросив свою дружину Ярмілу принести йому аркуш паперу. «У мене така ідея, така ідея!»... Проте він, накидав лише кілька слів і заснув із ручкою в руці. Уранці, ледь прокинувшись, став шукати цей шматочок... довго шукав свій начерк і був нескінченно щасливий, коли зім'ятий аркуш виявили в кошику для сміття.

Другого «бравого солдата» було видано влітку 1917-го в Києві та, за свідченням сучасників, він став найпопулярнішою книжкою серед киян. Розповідають, що цього разу наш напівміфічний персонаж народився вже... за гратами. Після якогось конфлікту Гашека помістили в бориспільську в'язницю, із якої він написав друзям: «Сиджу тут у безпеці й пишу Швейка. Ото хлопці сміятимуться. Страждаю за правду».

...Факти обросли чутками, чутки доповнилися домислами, і вже неможливо точно сказати, чи має третій «геніальний ідіот і позалітературний образ» київське коріння. Частина дослідників заявляє: деякі розділи «Пригод бравого солдата Швейка» справді були написані в нас, у київському готелі з чеською назвою.

«Прага» відтоді зазнала чимало метаморфоз: наступний «Червоний Київ» перетворився на «Київ», який у свою чергу став називатися «Театральною»; останню перейменували на «Санкт-Петербург»... Україна справді дивовижна країна. Можливо, через кілька років hotel на Володимирській, 36, перейменують на «Аддіс-Абебу» чи «Бангкок», і тоді красиву історію Ярослава Матея Франтішека Гашека розповідатимуть уже під штучним листям зелених пальм. А як би хотілося переступити поріг і побачити, нехай тільки на паперових серветках, світле, усміхнене обличчя, завжди готове сказати: «Усе, мовляв, у порядку і нічого не сталося, а якщо щось і сталося, то це в порядку речей, бо завжди що-небудь трапляється».

постiйна адреса статтi: http://www.dt.ua/3000/3760/42738/