Санкції проти Росії. Злочин і покарання

"Cанкції є гарантією дотримання міжнародного права в майбутньому, свого роду запобіжником від руйнування і деградації тих самих демократичних цінностей", - посол Євген Перебийніс. 

Росія знову активізувала спроби похитнути єдність демократичного світу в питанні антиросійських санкцій. Цього разу вона вирішила скористатися пандемією, щоб під приводом допомоги країнам, що розвиваються, протягнути через ООН рішення про скасування санкцій проти себе. Більшість країн вже навчилася бачити кремлівських шулерів наскрізь і не купилися на такий дешевий прийом. Однак знайшлися й такі, які, керуючись принципом цинічного прагматизму, готові забути Росії всі її злочини. Адже, якщо розглядати міжнародне право з точки зору права кримінального, то Росія вчинила проти України низку тяжких злочинів. Це і окупація частини території, і збройна агресія, і підтримка терористичних угруповань, їх постійне підживлення грошима, зброєю, найманцями і регулярними військами, вбивство тисяч мирних громадян, в тому числі тих, хто загинув у літаку MH17. Цей перелік вам здається нудним і непереконливим? Ви не розумієте, як особисто вас це зачіпає? Давайте спробуємо змалювати ситуацію простіше.

Уявіть собі, що ви повертаєтеся додому і бачите, що у вашій квартирі оселився ваш далекий «родич»: просто виламав замок і зайняв одну з кімнат. Ви його й родичем ніколи не вважали, але він наполягає, що колись в цій квартирі проживала його прабабуся і тому він має повне «сакральне» право на цю житлоплощу. На всі ваші спроби довести, що ви є єдиним законним власником квартири, він не звертає уваги. За деякий час «родич» заявляє вам, що раз кімната вже його, то тепер йому потрібен «коридор» в кухню і санвузол, вимагає від вас активніше наповнювати харчами холодильник, бо їсти ж хочеться. Зрештою він заявляє, що йому взагалі не подобається облаштування квартири й якщо ви його не зміните, то жити разом буде важко й вам доведеться шукати інше помешкання. Для більшої переконливості він приводить до квартири своїх п'яних друзів, які починають вам відкрито погрожувати, застосовувати силу і, врешті, перетворюють ваше життя в нестерпне пекло.

Ви, звичайно ж, апелюєте до сусідів, громадськості, поліції. Ви знаєте, що закон на вашому боці й очікуєте, що «родича» швидко поставлять на місце. Але замість цього вам радять якось самим вирішити цей конфлікт, пропонують домовлятися, лякають «наслідками» для всього будинку, натякають на зв'язки «родича» і взагалі заявляють, що якби ви самі його не провокували, то досі могли б дружно «по-сусідськи» жити в одній квартирі. Ви скажете, що в правовій державі таке неможливо - є ж закони, врешті правоохоронні органи. І за кожне порушення закону, за кожний злочин має бути покарання.

Чому ж, коли мова заходить про міжнародну політику, ми допускаємо можливість того, що злочинець може залишиться не покараним? Адже санкції проти Росії - це те мінімальне покарання, яке цивілізований світ може застосувати проти міжнародного злочинця. Це та мінімальна допомога, яку демократичні країни можуть надати жертві злочинної агресії. Нарешті, це та мінімальна справедливість, яку заслуговують тисячі українців, що були вбиті російськими окупантами. Але найважливіше – це збереження цінностей, які лежать в основі західної цивілізації. Cанкції є гарантією дотримання міжнародного права в майбутньому, свого роду запобіжником від руйнування і деградації тих самих демократичних цінностей.

І якщо сьогодні, керуючись навіть найблагороднішими намірами, ми дозволимо цинічному прагматизму взяти гору над цінностями і принципами, то немає ніякої гарантії, що завтра такі «родичі» не прийдуть в інші - у ваші квартири.

Посилання на оригінальне видання: https://bit.ly/36yRAre