Vona ta čeština je fakt divná...

Текст: Яна МАЦУРОВА

Моя знайома, киянка з дипломом богеміста, ділиться своїми враженнями від свого першого приїзду до Праги: «Уже в таксі по дорозі з аеропорту я відчула - щось не так, а потім зрозуміла, що всі навколо говорять якось інакше, ніж мене вчили в університеті. На мить навіть захотілося втекти назад додому».

Нічого дивного, у кожній мові є відмінності між її літературною та розмовною формами, між тим, як пишуть і як насправді говорять. Проте саме в чеській мові ці відмінності такі значущі, що варто поговорити про них окремо. Спробуємо хоча б наблизитися до цього монстра, з яким, правду кажучи, і самі чеські мовознавці ще до кінця не знають ради.

Здавалося б, яка вигода - бути носієм мови, яку ми маємо вивчати. Нам, іноземцям, он скільки доводиться зубрити! Тих, хто заздрить чехам, можу одразу втішити: немає що заздрити. Річ у тому, що чехи в своїй рідній мові зовсім не почуваються аж так вигідно. Маленький чех, що дома говорить так званою obecnou češtinou, або ж побутово-розмовною мовою (ПРМ), приходить до школи і раптом дізнається від пані вчительки, що він, виявляється, говорить «неправильно», а «правильно» буде ось як. Це «як правильно», тобто літературна мова (ЛМ), муштрується добрий десяток років, після чого в кожного чеха з'являється своєрідний внутрішній перемикач з ПРМ до ЛМ і навпаки. Треба лише чітко знати, коли «перемкнутися». У родині, на роботі в колі колег, усюди там, де розмова «на рівних», неформальна, спонтанна, довірча, емоційна, побутово-розмовна мова почувається як удома. Інша річ - на уроках у школі, на лекціях в інституті, там, де є погляд «знизу угору» - при шанобливому звертанні молодших до старших за віком і становищем, завжди там, де обставини формальні, урочисті -  тримаймося мови літературної. Побутово-розмовна може у цих випадках виглядати надоречно та «неінтелігентно». З кожного правила є винятки, іноді досвідчений речник навмисно додасть до літературної промови дрібку побутової розмовності. Але щоб уміло «приправляти», треба бути насправді досвідченим «шеф-кухарем» у мовних справах і знати, як, де, коли й скільки.

Іноземцям, що вивчають чеську, зазвичай доводиться «переключатися» у зворотному напрямку. Спочатку ми вивчаємо літературну мову з підручників, потім освоюємо живу розмовну мову. Підручники нас оберігають від «страшної правди» про те, що існує дві чеські мови... І коли наш співвітчизник з мінімальним знанням чеської мови потрапляє просто в живу мовну стихію. Він, переконавши початкову невпевненість, інтенсивно черпає з того, що чує навколо. При цьому не підозрює, що не все то золото, що блищить, і не усюди можна пишатися своїми мовними знахідками. Пізніше починає говорити й писати побутово-розмовною мовою, у гіршому випадку ще й недосконало почутою й перекрученою.

Найкращі спеціалісти радять: спочатку вивчайте літературну мову, потім побутово-розмовну. А щоб не було шокуючої зустрічі з «двомовністю», поступово, у невеликих дозах знайомтеся з obecnou češtinou, завжди чітко відрізняючи її від літературної. Не поспішайте з перших уроків «нахапатися» побутово-розмовних виразів і активно їх вживати - всьому свій час. Для новачка золоте правило звучить: доброю літературною мовою зазвичай нічого не зіпсуєте.

Наше завдання сьогодні буде саме таким. Прошу вас прочитати наступний уривок - запис живого усного мовлення. Здогадуєтеся, у чому цей текст відхиляється від літературного? Запишіть свої припущення, наступного разу перевіримо, наскільки влучно ви стріляли.

Říká se, že každej svýho štěstí strůjcem. ... Nejlepčí je dyž člověk tak jako nekouká po těch jako, co maj víc, to by byl furt nespokojenej. Ale sou lidi, ty jsou na tom eště hůř než člověk, tak dyž po těch člověk kouká, tak si říká: „To je dobrý, že jo, mám troje boty, nesmim koukat na tu, co bude mít osmery boty... a takhle muže bejt jedině člověk jako spokojenej. A dyž si udělá radost z každýho mála, z dobrýho jídla, z hezký knížky, dyž de do hezkýho divadla, muže se dobře oblíknout, příde a je celej spokojenej, šťastnej." (джерело - korpus mluvené češtiny).

Пам'ятатимемо, що ...

• добре володіння чеською мовою означає насправді володіння «чеськими мовами»: літературною й побутово-розмовною
• побутово-розмовна мова найчастіше доречна там, де розмовляємо «на рівних», неформально; суто літературна обов'язкова при нерівності статусу співрозмовників, в урочистих, офіційних обставинах.
• якщо ви в чеській мові ще новачок, не поспішайте активно вживати побутово-розмовну мову - тримайтеся доброго літературного стандарту.
  
  
  Пороги 15/2011