Українська інтелігенція зникає. Думки вголос
... Наприклад, про патріотизм, обов'язок, Батьківщину. Про те, що турбує, непокоїть. Про те, що завтра стане комусь життєвим девізом, а комусь - приводом для висловлення власних думок вголос.
Вдатися до епістолярного жанру для викладу своєї позиції мене спонукала думка Віктора Тимошенка, висловлена на мою адресу. Точніше, вона стала відправною точкою для думок вголос про нелегку долю української інтелігенції, яка покликана генерувати і «відпускати» в маси найсміливіші і креативні думки. Наприклад, про патріотизм, обов'язок, Батьківщину. Про те, що турбує, непокоїть. Про те, що завтра стане комусь життєвим девізом, а комусь - приводом для висловлення власних думок вголос.
Хто він, сьогоднішній мислитель дум? Згадався вираз кардинала Любомира Гузара, який, коментуючи чергові заклики українських діячів культури про відокремлення Криму і східних областей України, зазначив: «Люди мають право говорити правду, але не мають права говорити дурниці». Так і Віктор Тимошенко, людина, яка особисто не чула моїх висловлювань, спробувала їх ретранслювати в маси, подібно придворному пасквіліанту, спраглому навісити ярлики образливі тим, хто має інші, ніж він, думки.
Ви не замислювалися про те, скільки шкоди для майбутнього країни завдає інтелігент, який шипить ненавистю до влади і намагається власною хворобливою уявою, що виражається в пусканні слизу по монітору комп'ютера, відпрацьовуючи грантові вливання, довести, що тільки йому відкритий канал зв'язку з майбутнім? Homo, яка пише, залишає майбутнім поколінням якийсь код пізнання низки подій, осіб в історії через свої римовані і не дуже, рядки. Що дізнаються про наш час наші діти? Наприклад, з творчості Винничука чи Андруховича, кожен з яких по-своєму намагається то «влаштовувати засідки», а то й прямо «вбити п. .. раса». Вони міркують про відсутність свободи слова в країні і продовжують насичувати своїми пасквілями уми молодих і не зміцнілих. Розмірковуючи про «бандитську влади», кажуть вони це не язиком українських геніїв Шевченка і Франка, не римами поетів розстріляного відродження, не езоповою мовою, а грубими, примітивними лексичними зворотами, рясно посипані цвіллю ненормативної лексики та жовчними авторськими неологізмами-фекаліями.
Далі читайте тут http://www.unian.net/ukr/news/news-482024.html.
26.01.2012 13:22 Михайло Добкін, ДУМКА, Unian.net