Український жіночий рух в Чехії: від історії до сучасності
Від М. Прокоп’юк «Укргазета» вирішилася довідатися, коли і як з’явився український жіночий рух на території сучасної Чехії, і які корисні справи сучасності зміцнюють його славну історію.
Вівторок, 01 грудня 2009 18:40
Процес становлення української діаспори в Чехії умовно ділиться на чотири періоди. До подій 1917 року більшість еміграції становили представники інтелігенції та студентство. Друга «хвиля» української еміграції припадає на початок 20-х років минулого століття. Завдяки Президенту Т. Масарику Чехія стала найбільшим у Європі політичним, науковим, культурним та духовним центром закордонного українства. Після завершення другої світової війни, під час третьої «хвилі» до Чехії прибували військовослужбовці сформованого в СРСР 1-го Чехословацького армійського корпусу, в якому переважали жителі міжвоєнної Підкарпатської Русі (Закарпатської України), а також волинські чехи.
До четвертої, сучасної «хвилі» українських мігрантів належать українці, які почали прибувати до Чехії з початку 90-х років минулого століття в пошуках роботи. Станом на вересень 2009 року на території Чехії офіційно зареєстровано близько 135 тисяч українських трудових мігрантів, частина з яких одержала дозвіл на проживання на 10 і більше років.
Українська діаспора в Чехії утворила декілька громадських організацій, серед яких «Об'єднання українців та прихильників України в Чеській Республіці» (керівник - О. Мандова); «Українська ініціатива в Чеській Республіці» (керівник - В. Райчинець); «Рута» (керівник - Л. Віх); «Родина» (керівник - Й. Климкович); «Форум українців в Чеській Республіці» (керівник - М. Зузук); «Об'єднання українок в Чеській Республіці» (керівник - М. Прокоп'юк).
Від керівника останнього, так званого «жіночого» об'єднання, «Укргазета» вирішилася довідатися, коли і як з'явився український жіночий рух на території сучасної Чехії, і які корисні справи сучасності зміцнюють його славну історію.
Пані Маріє, скажіть, будь ласка, якою була історія створення об'єднання українських жінок у Чеській Республіці?
Перша еміграція українок до Чехії пройшла ще в далекому в 1918 році, коли була утворена незалежна Чехословацька держава. У ті буремні часи на території Чехословаччини українські жінки створили чотири об'єднання - в Празі та Подєбрадах. Перший статут для українського жіночого руху написала Софія Русова, яка й очолила його особисто. Називався він тоді «Союз Українок». Як відомо, ця освічена жінка від 1923 року мешкала на еміграції в Празі, працюючи професором педагогіки Українського Педагогічного Інституту імені Михайла Драгоманова. В 1923 році пройшов перший з'їзд жінок України. Тож, як бачимо, історія нашого об'єднання налічує понад 85 років!
Оскільки історія ніколи не буває однозначною, цілком очевидно, що в ній, крім білих, були і чорні фарби, чи не так?
Так, в 1948 році, коли до влади прийшли комуністи, почалися масові репресії. Всі українські організації були заборонені, в тому числі і «Союз Українок». І тільки в 1992 році організація була відновлена за безпосередньої ініціативи дружини першого посла України в Чеській Республіці Романа Любківського - Наталії Любківської. Того ж року об'єднання українок в Чехії включили до світової федерації Українських жіночих організацій.
Саме на цей час, 90-ті роки ХХ століття, припадає остання - четверта «хвиля» української міграції. Чим же безпосередньо займаються наші співвітчизниці на чеських теренах зараз?
В сучасній добі українське жіноче об'єднання поширює інформацію про українські традиції, історію, культуру, співпрацює з відділом україністики філософського факультету Карлового університету в Празі. За головування Христини Йойкової було видано збірник « Стрілецьких та народних пісень», а також поему «Єретик» Т. Шевченка в дзеркальному перекладі. Проведена наукова конференція до ювілею засновника факультету лікарської хімії, українця Івана Горбачевського. Кожного року для ветеранів організації проводиться день Матері. Спільно з українським об'єднанням «Рута» демонструємо українські фільми. Проводимо виставки української вишивки, а також Шевченківські вечори. Доглядаємо за могилами видатних українців, які поховані в Празі, зокрема, нашого першого керівника Софії Русової на Ольшанському цвинтарі. Останньою великою акцією було представлення української культури, історії, а також українського борщу на чеському державному святі для чеської аудиторії.
Привідкрийте для наших читачів бодай одну завісу над планами на майбутнє...
В планах на майбутнє - видання книги спогадів Наталії Наріжної, доньки керівника музею визвольної боротьби Симона Наріжного в Празі. Відомо, що особливо цінний доробок С. Наріжний зробив у вивчення української еміграції, її культурних, наукових, громадських установ та інституцій. Навіть сьогодні неперевершеною та інформативно найповнішою є його фундаментальна книга «Українська еміграція. Культурна праця української еміграції між двома світовими війнами» (Прага, 1942. Ч. 1), що вийшла під егідою Музею визвольної боротьби України. Ця праця виконана на унікальних матеріалах даного музею, який був вивезений у 1945 - 1946 рр. до СРСР, і до цього часу його матеріали не віднайдені. Тому книга Симона Наріжного водночас є і аналітичним авторським дослідженням, і антологією джерельних матеріалів.
Тетяна ЛЕШКОВИЧ,
спеціально для «УГ»,
Прага.
foto: Засновниця і перший керівник Союзу українок Чехії Софія Русова, ukrgazeta.cz
