Земля обіцяна, заробітчанська...

Невдовзі вийде друком книга чеської письменниці про наших трудових мігрантів

 Про сучасне українське заробітчанство за кордоном написано чимало журналістських статей і знято не менше телерепортажів. Є непогана поезія наших трудівниць в Італії.

Однак прозових творів на цю тему небагато.

Напевно, у жодного серед мільйонів наших заробітчан ще не було часу сісти й написати книгу про труднощі і радощі «закордонного щастя».

Виняток становить хіба Марина Левицька з відомою англійською «історією про трактори».

Про слабке опрацювання теми закордонних заробітків у мистецтві вже давно говорив Юрій Андрухович.

 «Порожня ніша хорошого, якісного репортажу на ризикованому, неоднозначному матеріалі.

Уже давно можна було б написати серію репортажів про наших нелегалів-заробітчан, скажімо, у Празі.

 Той, хто захоче затесатися в їхнє середовище, ходити з ними, шукати роботу, жити в комуналках...», - казав він ще вісім років тому в одному із інтерв'ю.

 Тим часом за цю роботу беруться іноземці - представники «приймаючих народів».

Чеська письменниця Петра Гулова присвятила свій новий роман заробітчанці із України. 33-річна Гулова належить до провокаційних літераторок.

 Вона не боїться писати грубо, використовувати розмовний стиль, називати людей «ослами», прирівнювати «старшу сестру Європу» до «старшого брата Кацапа».

 Її сьома книга «Чехія, земля обітована», яка невдовзі вийде у празькому видавництві «Космас», пронизана гіркою іронією. Книга має понад дві сотні сторінок, а назва звучить справді іронічно, якщо не глузливо - для чеського вуха, утім. Це - нарис про українську жінку Ольгу, яка приїжджає до Чехії зі своїм чоловіком.

Вони з маленького села на Вінниччині і хочуть заробити собі на будинок.

 Вона прибирає чужі помешкання й канцелярії, доглядає маленьких дітей, він - працює на будівництві. Класичні початки українців у країні «пива та зáмків». Але пара бачить чеську реальність зовсім з іншого боку.

За кулісами книги - реальна історія: «Я була натхненна нашою пані прибиральницею, а також тим, що мені розповідають мої монгольські друзі, які намагаються «проштовхатися» в Чехії», - каже Гулова, додаючи, що становище іноземців у Чехії - як українців, так монголів чи в'єтнамців - багато у чому подібне, хоча культурно ці народи зовсім різні.

Героїня нового роману у своїй розповіді намагається змиритися зі стереотипами, які панують серед чехів про українців.

Описує також і місцевих роботодавців, недержавні організації, «клієнтів» - посередників, «мафію» та «рекет». Всі герої зображаються у легко іронічному тоні.

 Головна героїня не є штампованою жертвою «злих чехів», а живою істотою з волею керувати своєю долею всупереч умовам, у яких проживає.

 За посередництва історії Ольги ми дізнаємося про її минуле в Україні, ширшу громаду празьких іммігрантів.

А насамкінець виявляється все трішки інакше, ніж читач весь час міг вважати...

Сама авторка вивчала культурологію на філософському факультеті Карлового університету у Празі.

 Кілька років прожила у Монголії, де відбувається дія її першого роману «Мемуари моєї бабусі», завдяки якому тоді 22-річна Гулова стала відомою й отримала ряд престижних нагород.

Її книги були перекладені вісьмома європейськими мовами. Звичайно, українською мовою не виходило практично нічого.

Однак роман «Чехія, земля обітована» («Чехи, земнє заслібена» - так це звучить в оригіналі) має великі шанси бути перекладеним на українську одним із перших.

 Бо тема ж, по суті, не розкрита. Про сучасних українських заробітчан у Чехії з'явився наразі лише один роман російської авторки Марини Вороніної, яка сама побувала у нетрях празьких нелегалів («Та інші задіяні особи», 2007), а також чеський телевізійний художній фільм «Альона» (сценарист Мартін Рішави, режисер Ярослав Брабец, 2009).

Звісно, іноземці пишуть книги і знімають фільми про українців далеко не завжди об'єктивно, плутають факти, підмінюють поняття тощо.

Ось і залишаються відкритими питання про те, чому за понад 20 років існування явища «четвертої хвилі» його літературно-мистецьке поле залишається зовсім незораним, і чому за цю тему не беруться українські митці...


Олекса Лівінський, «Україна Молода»

Автор є редактором часопису для українців в ЧР «Пороги»

Zpět

Unian

Tento web používá k poskytování služeb, personalizaci reklam a analýze návštěvnosti soubory cookie. Používáním tohoto webu s tím souhlasíte. Další informace