Коза nostra
Пам’ятаєте дитячу задачу на логіку – про чоловіка, який мав перевезти через річку вовка, козу і капусту?
автор: Кость Бондаренко
Пам'ятаєте дитячу задачу на логіку - про чоловіка, який мав перевезти через річку вовка, козу і капусту? Човен маленький, взяти у човен він може або вовка, або козу, або капусту. Залишати вовка з козою чи козу з капустою він не може - надто вже велика спокуса у вовка з'їсти козу, а у кози ті ж наміри щодо капусти.
Вирішення задачки просте: чоловік перевозить спершу козу, потім повертається за вовком, перевозить вовка, забирає козу назад, залишає і перевозить капусту. Потім повертається за козою. Всі задоволені. Особливо коза, якій доводиться їздити то в один бік, то в інший.
Ця задача - яскрава ілюстрація нинішнього стану речей у пошуку геополітичних пріоритетів України. Проміжне становище між російським вовком та західною "капустою", а також постійне катання між різними берегами в човні, який не витримує третього - це об'єктивні реалії.
Тим більше, що реально Україна не може пристати сьогодні до жодного берега. Її не задовольняє повністю жоден вибір - свої вади має європейський вибір, але ще більші вади має вибір євразійський. Але вибирати потрібно.
Взагалі Україна народилася на світ зі своєрідним "рентним прокляттям". Вона утворилася і протягом століть формувалася на перетині торгових шляхів. Київ - столиця України - з'явився там, де перетиналися Великий Шовковий Шлях та Шлях із Варяг у Греки. Боротьба за контроль над торговими шляхами - ось головний зміст давньоруської історії.
Середньовічна історія України - це найперше історія великих купецьких родин, а не лише аристократичних родів чи козацьких ватаг. Більшість козацьких гетьманів після Хмельницького виступали не як полководці та герої-воїни, а як захисники торгових та економічних інтересів, привілеїв старшини, евект та індукт.
ХІХ століття - епоха великих купців-меценатів, епоха ярмарків, торгів, епоха торгово-промислового розвитку України. Ось так і формувалася свідомість української еліти - переважно купецька за своїм характером.
Вигода і рента - ось два рушії української історії. Піднятися на боротьбу за визволення народ міг лише тоді, коли хтось встановлював невигідні тарифи, відбирав шматок землі або ж не виплачував обіцяну плату.
Такою є вітчизняна історія - і вона не робить українців гіршими чи кращими. Вона просто пояснює сьогодення - адже Україна і досі залишається державою, яка має транзитне мислення і транзитну основу.
Саме ця транзитна основа України і визначає значною мірою як внутрішню політику держави, бо боротьба між БЮТ і Партією регіонів - це не ідейно-світоглядна боротьба, а боротьба між бізнесменами-імпортерами та бізнесменами-експортерами, а також між купцями-промисловцями та дрібними лавочниками, так і політику зовнішню - ресурсна прив'язаність до Росії і спокуса з боку європейських та світових ринків.
