Живий ланцюг поколінь ... в Празі

Неділя, 24 січня 2010 18:58

Репортаж

У неділю, 24 січня 2010 року, у рамках святкування Дня Соборності України на Ольшанському цвинтарі в Празі, де поховані українські герої визвольних змагань і відомі історичні діячі України, в обідню пору проходить урочистий захід. Численну українську громаду Чехії своїм співом зустрічає відомий український хор товариства трудової міграції українців у Чеській Республіці «Берегиня» (керівник - І. Дмитраш). По обидва боки біля пам'ятної стели «Мати Україна» на честь героїв і жертв терору - молоді хлопці з державними прапорами, а також з прапорами УПА і Всеукраїнського об'єднання «Свобода».

Раптом хор змовкає і слово бере голова Української ініціативи в Чеській Республіці Віктор Райчинець. Він розповідає присутнім про те, що свято Соборності України відзначається у день проголошення в 1919 році Акту Злуки. Саме завдяки цій історичній події під прапор єдиної держави об'єднувалися в одну соборну і демократичну державу два державних утворення - Українська Народна Республіка і Зхідноукраїнська Народна Республіка.

З невеликою промовою до чеських українців звертається Посол України в Чеській Республіці Іван Грицак. Він наголошує на тому, що сила України як незалежної держави полягає насамперед у єдності її народу. Саме ця сила у 1990 році, напередодні річниці возз'єднання, 21 січня, утворила між Києвом і Львовом живий ланцюг із сотні тисяч людей. Іван Грицак закликає хвилиною мовчання віддати шану героям, які не шкодували навіть свого життя, аби Україна завжди була єдиною державою.

Наступає хвилина мовчання. Над усім Ольшанським цвинтарем западає тиша. Кожен дослухається до власного серцебиття. У такі хвилини особливо відчуваєш безперервну спадкоємність поколінь, тонкий духовний зв'язок між минулим і майбутнім, завдяки чому історична пам'ять набуває реальних обрисів і вагомого змісту. І ти розумієш, що такі історичні події - це насамперед люди, герої і жертви, а не лише один із розділів на сторінці у підручнику з історії...

Настоятель греко-католицького храму святого Климентія отець Василь Сливоцький проводить панадиху по убієнних синах українських визвольних змагань, яких чимало поховано тут, на празькій Ольшанці, в інших містах чеської і не лише чеської землі. Час від часу молитву підхоплює хор «Берегиня» і над морозним повітрям злітають у небо, здається, до самого Бога багатоголосні «Отче наш» і «Богородице Діво, радуйся!».

Настає урочиста мить. Посол України в Чеській Республіці Іван Грицак і голова Української ініціативи в Чеській Республіці Віктор Райчинець покладають до пам'ятної стели «Мати Україна» кошик із квітами, обрамлений синьо-жовтою стрічкою. Потім обоє низько вклоняються перед тими, чиї жертви не були марні, а з'єднали ув одну незалежну державу волелюбний захід і промисловий схід, козацький південь і нескорену північ. Під покровом спільної молитви, співу і тріпотіння прапорів День Соборності України добігає кінця. Але при цьому назавжди лишається український нескорений дух, а також непорушний живий ланцюг із минулих, сучасних і прийдешніх поколінь у кожному куточку землі, де є українці.

Анатолій КРАТ,
спеціально для «УГ»,
Прага.
Світлина автора.

http://ukrgazeta.cz/the-news/news-cz/3233-zhyvyj-lancyug-pokolin