Як галичанка популяризує українську культуру в Чехії

30 січня 2010 року

 Свої тривалі наслідки має празьке відлуння Помаранчевої революції. Саме демонстраціям під стінами посольства та на Вацлавській площі в листопаді 2004 року, на які приходили сотні й навіть тисячі людей, завдячує своєму існуванню театр «Джерело». Спільно вигукуючи гасла «Ющенко!», «Нас багато, нас - не подолати!», там познайомилася між собою більшість його нинішніх учасників. А нині, за словами керівника й натхненника театру Дарії Любачівської, їх уже понад сотня - близько 50 дітей й 60 дорослих. Всі - українці з різних регіонів, яких доля закинула до Чехії.

На перший погляд, доля Дарії Любачівської подібна до доль багатьох емігранток з України. Бальними танцями захоплювалась із шести років. Згодом у містечку Долині на івано-Франківщині працювала в Будинку школяра методистом, вела танцювальні гуртки по школах. Ходила на курси «культмасової роботи», а потім закінчила історичний факультет івано-Франківського педінституту за спеціальністю «методика виховної роботи». Складала сценарії різних районних і обласних свят, вела вокальний хор, їздила навіть перевіряти організаторську роботу у різних школах. Та ще встигла між тим усім народити трійко дітей.

Заробітки: як місяці стають роками

Якось була у декретній відпустці, і їй запропонували поїхати до Праги на заробітки. Перші вісім місяців роботи у тепличному господарстві перетворилися на довгі десять років. Приїхали сюди й діти - Наталка та двоє синів - Віталик та Руслан. «Розпочала заново я тут робоче й буденне життя. Діти почали підростати, треба було з ними займатися», - пригадує нині вона свій другий початок на культурницькій ниві. У 2001 році вступила до «Об'єднання українок у Чеській Республіці» - організації, яка діє вже багато років і завжди відзначає традиційні свята - до Шевченківських днів, Матері, Незалежності тощо. На свята приходили діти й читали вірші і співали в гуртку «Барвінок», який вела Руслана Гвоздянчук. Діти виявляли бажання ще й танцювати. «Співачка Надія Петренко й хореограф Люба Донченко порадили мені звернутися до Юрія Кольви, який працює у Національному театрі і є дуже добрим хореографом. Він спочатку не вірив, що знайдуться охочі до танців українські діти», - пригадує пані Любачівська.

Життя - як театр

Відбувся один, другий і ще один виступ, й відчувала, що потрібно робити щось більше. Про створення українського театрального гуртка у Празі мріяла давно. Розпитувала серед знайомих, у церкві, хто б до цього долучився. Якось  2003 року в готелі «Легіє» до Свята матері чотири пари дітей станцювали «Гуцулку» й «Веснянку». Батьки як побачили цей гурток, то й самі запропонували щось грати, співати, ставити якісь п'єси, фольклорні вистави. «Ми, - казали, - у житті - актори. Всюди граємо - в поліції, в урядах, на роботі. Чому ж не можемо заграти в театрі?». Під час демонстрацій восени 2004 року роздавали між собою помаранчеві стрічки. Там і розпитували, що за театр, де і що він грає, питалися, чи можуть прийти. Тоді охочих спробувати себе у виставі українців знайшлося найбільше.

Прем'єра театру «Джерело» й вистави «Ніч перед Різдвом» відбулась 25 лютого 2005 р. у Салесіанському театрі в празьких Кобилісах, режисером була Мирослава Вишняк. Другим було свято івана Купала, між тим - вечори інтенсивних репетицій. Потім ставили вистави та сценки в рамках різних свят - Маланки, Днів української культури, до Міжнародного дня захисту дітей. Стали «Джерело» запрошувати й чехи на різні мультикультурні акції для презентації української меншини, і не лише в Празі, а й у чеських регіонах. Молодшій танцювальній групі влітку цього року навіть вдалося виграти перше місце на міжнародному фестивалі в Болгарії.

Автентичні строї

Як вдається пані Любачівській об'єднати, витягти на сцену людей, які за характером своєї праці мало що мають спільного з культурою, а швидше з будівництвом чи прибиранням? «У нас є кілька людей, котрі в Україні співали в хорах чи грали в театрі. Намагаюся зробити домашню обстановку, бо кожен сюди біжить після праці, і спочатку вирішує життєво-побутові проблеми: на роботі, з документами, з транспортом, школою дитині... Потім уже приступаємо до репетицій. Усіх треба вміти вислухати... Одну роль пробують кілька потенційних акторів, ми дивимось, чи йде, чи не йде... Кожного «вираховую» на роль, хто може бути ведучим, хто - грати трагедію, хто - комедію. Після кожного виступу приходять нові люди, даємо їм слова - пробуй, читай. Нині люди самі питаються: «А коли репетиція?» і я сама дивуюся такому заохоченню», - розповідає Д. Любачівська.
Особлива історія - з костюмами. Чимало глядачів помітили, в яких доброякісних народних гуцульських строях танцює молодіжний колектив «Джерела». Любачівська ходила по всіх фірмах, які запропонували підтримку. Випадково знайшла свого учня, який має тут свою фірму вже багато років. Здзвонилися... і невдовзі замовили в Івано-Франківську дитячі й дорослі вишивані костюми. Тепер мають на міру все автентичне - від постолів до капелюхів: у Косові залишився чи не єдиний ручний цех, де старенькі бабусі шиють гуцульські строї, сорочки вишивають по сім'ях у горах. Коли замовлення на 30 костюмів було готове, посольство допомогло з дозволом на перевезення цих культурних цінностей. У 2006 році до Міжнародного дня захисту дітей, а потім на Днях української культури у цих строях юні танцюристи з «Джерела» виступили вперше. і тепер їм уже не вистачає на всіх 50 дітей костюмів!

Кредит для ВІА

Нещодавно «Джерело» створило власний вокально-інструментальний ансамбль. Його перший виступ відбувся у червні цього року, на святі «Весна іде - красу несе», проведеному в театрі «Метро» у центрі Праги. Гурт також дався нелегко: «Джерелу» довелось взяти чималий кредит для придбання музичних інструментів - ударних, бас-гітари, гітари, підсилювачів... «Ми думали придбати дешевші, вживані інструменти, - розповідає пані Любачівська, -  побігали, подивилися по базарах - воно ніби виглядає як нове... Але я порадилась з одним професіоналом - Сашою з Одеси - і зрозуміла: якщо хтось продає вживане, то воно вже нікому не потрібне. Треба все докуповувати - струни, підсилювачі, мікрофони... Тому позичили грошей і вирішили купити нове. Маємо гарантію на два роки - і спокій. Може, з часом воно повернеться».

Якщо вже йдеться про гроші, то, як каже керівник театру, «маємо щастя на спонсорів». Але й гонорарів ще ніхто ніяких не отримував. Після створення громадської організації восени 2005 року спробували отримати грант від магістрату Праги - наразі безуспішно. «Батьки дітей знаходять нам спонсорів», - ось так з натхненням описує Дарія Любачівська своє чеське дитя, яке об'єднало в праці українців із Закарпаття, Галичини, Буковини, Поділля, Волині, Черкащини і навіть Дніпропетровщини з Луганщиною.

Олекса ЛІВІНСЬКИЙ, Прага (Чехія) http://www.galychyna.if.ua/index.php?id=single&no_cache=1&tx_ttnews[tt_news]=9192&tx_ttnews[backPid]=24

• Джерело

Вітаємо щиро всіх, хто небайдужий,
Хто відкриває серце для краси,
Для кого рідна пісня - диво-рута,
Котру леліять треба й берегти !

драматичний та танцювaльний колектив  ...                                                                
www.dzerelo.cz

Цим кредом керується самодіяльний творчий колектив "ДЖЕРЕЛО", створений в листопаді 2004 року в Празі.

Колектив об'єднує людей різного віку, більшість з яких проживає в Чеській республіці вже кілька років.

Не дивлячись на те, що кожний зайнятий на певній роботі і більшість має родини, зустрічаємось у вільний час, щоб почерпнути нову енергію з пісень у рідній мові, котра так нам необхідна тут, далеко від рідного дому.
Цю життєдайну енергію черпаємо також з українських звичаїв, котрі намагаємось дотримуватися і зберігати, щоб могли їх передати своїм дітям - нашому майбутньому.

Всіх нас об'єднує любов до рідної землі, рідної пісні та народної творчості, необхідність у спілкуванні рідною мовою, взаємопідтримки, відпочинку та бажання зробити барвистими щоденні будні.

Дякуємо за Вашу підтримку та тішимося на нашу з Вами зустріч у театрі ! 

www.dzerelo.cz

Танці...

    Хочете, аби Ваші діти танцювали українські народні та інші танці?

Дякуючи натхненню подружжя Юрія та Наталії Кольва в Празі з'явилися українські танці! Якщо Ви не байдужі до танцю, то щиро запрошуємо! 
Контактуйте, будь ласка, організаторів за телефоном:+420 736 253 695  - пані Дара Любачівська
чи електронною поштою:
dzerelo@seznam.cz

Будучи професійними танцюристами великої сцени (Юрій та Наталія Кольва  на Україні виступали в Народному ансамблі Павла Вірського, Юрій Кольва  вже багато років виступає одним із солістів балету Празької державної опери), вони пам'ятають і за народні українські танці.

Разом з тим діти та дорослі під їх керівництвом вчать також класичні та сучасні танці.

Зокрема празькі глядачі вже мали змогу побачити танці в їх оригінальій обробці:
"Карпатська мозаїка", "Дикі танці", "Косарі", "Віденський вальс", "Київський вальс".
Навчання танцю проходить в трьох вікових групах по вихідним дням - дитячій, юнацькій та дорослій.
Танцювальний колектив вже здобув і свої перші перемоги:

- Приз за участь у Міжнародному Дитячому Фестивалі "Hvězdná cesta 2006", Прага, 11.11.2006 р.
- Приз за Перше місце у Другому Міжнародному Дитячому Фестивалі RAINBOW /"Веселка"/, котрий відбувся 1.7.2007р. у Болгарії
- Приз за участь у Міжнародному Дитячому Фестивалі "Hvězdná cesta 2007", Прага, 07.12.2007 р.
- Грамота за участь в Міжнародному Фестивалі "Прага - серце народів", 21-25.5.2008р
- Грамота за участь у Фестивалі  "Словянська Прага 2008", 19-22.6.2008р

інформація із www.dzerelo.cz