Як мій чоловік був японцем
Або коли кирилиця не дружить із латиницею
Текст: Яна МАЦУРОВА
Хоч як не запевняють нас авіакомпанії, що подорожувати їхніми літаками безпечно, надійно й престижно, але розслаблятися нам, пасажирам, все ж таки не варто. Мій чоловік, людина начебто практична, якось легковірно піддався обіцянкам однієї відомої у світі української аерокомпанії подбати про його багаж. Запевняли: ви, мовляв, ні про що не турбуйтесь, милуйтеся собі хмаринками в ілюмінаторі, а ми вашу валізу на транзиті в Борисполі самі перенесемо до празького «Боінгу». Проте перед самим відльотом раптом з'ясувалося, що про жодну валізу ніхто нічогісінько не чув і нікуди й не переносив. Далі - гарячкові пошуки загубленого багажу, затримка відльоту і декілька десятків дуже й дуже нетерплячих пасажирів, які, однак, і не здогадувалися про справжню причину очікування. Потім пронеслася чутка, що чекають якогось японця, Макуру, чи як там його. Яке ж було загальне здивування, коли замість японця Макури-сана з'явився захеканий чех Мацура. Прізвище, написане латинкою - Macura - можна читати, як кому заманеться. Літера «с» для чехів, поляків звучить як «ц», для італійців як «ч» або «к», для англійців як «к» або «с». Думаю, що наступного разу пана Мацуру приймуть за шотландця МакЮру. Ось так, з усмішкою подорожують із нами наші прізвища.
Проблеми з озвученням прізвищ виникають не тільки на рівні окремих літер. Ще більше їх маємо в сполученнях. Візьміть поширене в'єтнамське ім'я Trang - хто б гадав, що його треба читати Чан? А спробуйте, не знаючи тонкощів французької вимови, прочитати Chateaubriand чи La Rochefoucauld. Пізнаєте за цим нагромадженням літер імена французьких письменників Шатобріана та Ларошфуко? Приміром, «ch» буде для англійців «ч», для французів «ш», для італійців «к», для чехів «х». Мені особисто дуже симпатичний приклад французів, як вони висловлювали прізвище відомого на весь світ чеського художника Альфонса Мухи - казали, «наш Мюшá», саме так, із наголосом на останньому складі.
Українців, які звикли до кирилиці, чекають у Європі цікаві «метаморфози». Український громадянин пан Штанько спочатку перетвориться у закордонному паспорті на містера Shtan'ko, а згодом, у Чехії, вже з нього буде пан Štaňko. Перекладачі звичайно обирають один із двох шляхів: транслітерацію (переписують літери) або транскрипцію (відтворюють звуки). Якоїсь єдності, як латинкою передати написані кирилицею ім'я чи прізвище, не існує. Михайло може буди одночасно Mykhajlo, Mykhaylo, Mykhailo.
Сподіваємось, що лінгвісти й перекладачі нарешті дійдуть згоди, і наші імена та прізвища вже не будуть для чехів «китайською грамотою». Бажаю усім нам, за словами перекладачки Елени Оплеталової, успішно «подолати кирилично-латинський бар'єр». Для тих, хто має під рукою видання «Pravidla českého pravopisu» (див. стор. 76) або «Ukrajinština vážně a vesele» (стор. 250), є завдання. Спробуйте уявити себе чеським службовцем: підглядаючи до таблиць, «оформіть» паспорти своїм українським знайомим.
Тих, хто цих книжок не має, чекає інше завдання: прочитайте наступні імена й прізвища, відтворіть український оригінал. Спробуйте самі здогадатися, які чеські еквіваленти відповідають українським літерам і сполученням: Vitalij Klyčko, Vasyľ Chmeljuk, Lesja Ukrajinka, Taras Ševčenko, Valerjan Pidmohyľnyj, Bohdan Danylyšyn, Hryhorij Surkis, Halyna Myronova, Vasyľ Symonenko.
