Ми – тут, у «Світі книги»
Є такий «Світ Книги», найбільший чеський книжковий ярмарок. Цей фестиваль щорічно збирає в Празі бібліофілів та книголюбів, літераторів та видавців, графіків та ілюстраторів, словом, людей, життя яких пов’язане з книжкою.
Є такий «Світ Книги», найбільший чеський книжковий ярмарок. Цей фестиваль щорічно збирає в Празі бібліофілів та книголюбів, літераторів та видавців, графіків та ілюстраторів, словом, людей, життя яких пов’язане з книжкою.
Тут бувають так звані Національні стенди літератур різних народів.
Інші держави мають свої культурні установи в Празі, і представляють свої літератури.
Адже у всьому світі встановлений тендітний консенсус про необхідність взаємного ознайомлення народів зі своїм красним письменством та культурами в цілому.
Література – це візитна картка, вітрина певної громади, тому окремі держави піклуються про свою культурну репрезентацію ззовні.
Вже буде двадцять чотири роки, як Україна здобула незалежність й існує як держава.
Ця держава, утім, вважалася раніше передусім інфраструктурою забезпечення безперешкодного потоку корисних копалин зі сходу на захід, або ж, мовою деяких депутатів Європарламенту, буферною зоною.
І, на жаль, це можна розуміти дослівно: в Україні зіштовхуються наднаціональні структури, типи цивілізацій, й треба ще докладати багато зусиль і довго чекати, коли Україна сформується як спільнота вільних і незалежних людей, які доглядають за (наприклад, культурними) потребами своїх членів.
Кажучи конкретніше – немає ніякого суто українського культурного інституту, Українського центру, чи, скажімо, міжнародного Шевченківського інституту, який мав би свої представництва в ключових європейських і світових столицях.
Українські державні структури ніколи особливо не підтримували українську літературу, а до живої модерної культури ставилися навіть підозріло.
Тепер, крім того, можуть (ймовірно, обґрунтовано) виправдовуватися війною.
Тим не менше, існує українське громадянське суспільство, яке поступово кристалізується на краю євразійського степу протягом близько двох десятиліть, і виразніше проявило себе за останній рік-півтора.
Це люди, які поєднують в собі такі цінності, як солідарність, альтруїзм, особиста ініціатива та відповідальність за свою громаду.
Існує дуже сильний волонтерський рух, бажання допомагати, воля змінювати і, головне, усвідомлення, що, якщо певні речі не зробиш самостійно, то ніхто інший за тебе цього не зробить.
Є також досить численна українська діаспора в різних країнах, у тому числі й у Чехії, яка в деякій мірі відображає процеси в українському суспільстві.
У Чеській Республіці існують різні приватні і громадські неурядові ініціативи, які, настільки їм дозволяють скромні можливості, фактично роками заміняють українську державу у підтримці і заохоченні української культури.
У той же час вони вже довго розчаровані тим, що українці не мають щось на зразок Чеського центру в Києві або Болгарського культурного інституту (не кажучи про титанів на зразок Гете-інституту).
Скажімо, Чеський Центр щороку бере участь у аналогічній київській виставці «Книжковий Арсенал», де презентує свіжі переклади книг з чеської на українську, влаштовує зустрічі із чеськими авторами, показує фільми тощо.
Вже цього року вийшли чотири такі книжкові переклади, один із них – «Листи Ользі» Вацлава Гавела, у Києві представляв особисто Карел Шварценберг.
А спецвипуск газети «Czech in» був доступний усім, і гості «Арсеналу» бачили бажання чехів знайомити українців зі своєю культурою.
Це – фон виникнення українського стенду на виставці «Світ книги 2015».
Експозиція, яка отримала назву «Український дім», є місцем, і в той час – подією.
Це простір, у створенні якого взяли участь чеські українці і україністи, дрібні підприємці, студенти та духовенство, індивідуальні активні члени діаспори та представники українських неурядових організацій.
Ми хочемо, щоб ця подія стала місцем зустрічі, місцем такого необхідного діалогу між чеською та української культурою.
Ба більше: ми хочемо створити прецедент для майбутніх зустрічей на «Світі книги».
Хочемо заснувати традицію «національної» української експозиції.
Що буде являти собою «Український дім»?
Взяти участь у виставці пообіцяло кілька поліграфічних компаній й видавництв, зокрема xарківське «Фоліо», «Кальварія» чи «Астролябія» зі Львова, а й, наприклад, Закарпатська обласна наукова бібліотека в Ужгороді.
У співпраці з Чеською асоціацією україністів планується проведення відкритої дискусії з українськими видавницями про різні нюанси цієї діяльності в Україні.
У суботу, 16 травня, відбудеться вечір української літератури в поєднанні з авторським читанням.
Виступить ужгородська письменниця Вікторія Андрусів, поетка родом з Харкова Галина Бабак, яка навчається і працює в Празі.
Хочемо ознайомити із книжковими перекладами з української, які вийшли у Чехії від 1989 року.
Ініціатива української експозиції, яка цього року народилася завдяки зусиллям кількох ентузіастів буквально в останню мить, хоче заявити про присутність української літератури та книги на карті Європи.
Ми, як і раніше, ростемо і розвиваємося, розширюємо межі того, що здається можливим і доцільним.
Хто знає, може нашу програму протягом «Світу Книги» збагатить кілька сюрпризів.
«Український дім» на «Світі книги» – тут, і ми з нетерпінням чекаємо вас.
Олексій Севрук
