22. 11. 2024 02:59
100-річчя дипломатичної служби України
від початку Української революції 1917–1921 років
Цього року виповнюється 100 років від початку Української революції 1917–1921 років – одного із найважливіших і найскладніших періодів в історії українського народу.
Цей час став вершиною національно-визвольної боротьби та відродження української нації. Наш народ довів здатність національного державотворення, яке постало у формі Української Народної Республіки, Української Держави і Західноукраїнської Народної Республіки.
Без перебільшення можна сказати, що сьогоднішня Україна є спадкоємицею державницьких традицій, закладених згаданою революцією. І саме тому Указом Президента України 2017 рік проголошено Роком Української революції 1917–1921 років. Цим Указом визначено пріоритети у вшануванні вікопомних подій та видатних учасників революції.
Однією з визначних подій того часу можна без сумніву вважати заснування української дипломатичної служби.
22 грудня 1917 року було підписано Законопроект про створення Генерального секретарства міжнародних справ – першої повноцінної державної структури української зовнішньополітичної служби.
Від початку пріоритетом вітчизняної дипломатії стала цілеспрямована робота, головною метою якої було світове визнання України як незалежної європейської держави та рівноправного партнера в дипломатичних відносинах. Надзавданням на тому етапі був захист щойно здобутої державної самостійності та презентація світові української ідеї.
Представники української дипломатичної служби того часу діяли у складних умовах більшовицької агресії, коли Україна виборювала своє право на повноцінну міжнародну правосуб’єктність.
Новостворена українська дипломатія доводила світові не лише здатність України бути повноцінним міжнародним гравцем, а й спроможність опікуватися своїми громадянами за кордоном, налагоджувати та підтримувати двосторонні зв’язки.
Українська дипломатична служба хоч і має давні історичні традиції, але від грудня 1917 року розвивалася насамперед з урахуванням світового досвіду як зовнішньополітична служба європейської держави.
За період з грудня 1917 до травня 1924 року (закриття Надзвичайної дипломатичної місії УНР в Угорщині, останнього дипломатичного представництва) було сформовано українську дипломатичну службу як державний інститут, найбільш наближений до сучасної форми.
Лише впродовж 1918–1919 років створено мережу українських дипломатичних представництв. Під час існування Української Держави засновано чотири посольства 1-го розряду у Німеччині, Австро-Угорщині, Туреччині та Болгарії, два посольства 2-го розряду – у Швейцарії та Фінляндії, дві місії – в Румунії та Скандинавських державах.
За роки революції розроблено усі необхідні правові та інституційні засади, що стали основою для формування дипломатичних відносин з іноземними державами, закладені національні традиції дипломатичної та консульської служби.
Нормативну базу дипломатичної служби було розроблено з урахуванням відповідного європейського досвіду та вимог міжнародного права. Саме в цьому полягала кардинальна відмінність зовнішньополітичних відомств УНР і радянської України, яка використовувала галузеві нормативні документи РРФСР або калькувала їх з актів УРСР.
У підпорядкуванні зовнішньополітичного відомства було засновано консульську службу із окремим підрозділом у центральному апараті, консульські установи, консульські відділи у дипломатичних представництвах. Розроблено церемоніал аудієнції іноземних представників у Глави держави, створено «Консульські курси» – навчальний заклад для підготовки співробітників закордонних представництв. У Берні було відкрито перше міжнародне українське прес-бюро. У квітні 1918 року почала діяти служба дипкур’єрів. Було започатковано роботу інституту почесних консулів, що мало надзвичайно велике значення в умовах втрати державної території УНР та припинення діяльності офіційних консульств. У червні–серпні 1919 року запроваджено таку форму роботи, як наради послів і голів дипломатичних місій.
Відзначаючи 100-річчя української дипломатії та вшановуючи її традиції, не можна не помітити значну подібність історичних викликів та завдань зовнішньополітичних служб періоду Української революції та сучасної України.
Новітня українська дипломатія досягла значного успіху на шляху, на якому, на жаль, свого часу зазнали поразки наші колеги – засновники дипломатичної служби УНР.
За роки незалежності вітчизняні дипломати зробили вагомий внесок у розбудову української державності та захист суверенітету і територіальної цілісності України.
Нині встановлено дипломатичні відносини з понад 180 державами світу. Серед важливих здобутків вітчизняної дипломатії варто відзначити приєднання України до ОБСЄ, Ради Європи, СОТ та інших важливих міжнародних організацій, укладення Угоди про партнерство та співробітництво, а пізніше Угоди про асоціацію з ЄС, підписання Хартії про особливе партнерство з НАТО, непостійне членство в РБ ООН у 2000–2001 та 2016–2017 рр., головування у багатьох міжнародних організаціях.
Важливими здобутками є забезпечення міжнародної політичної та практичної підтримки України у час протидії російській агресії, про що, зокрема, свідчать відповідні резолюції ООН та інших впливових міжнародних організацій, збереження тривалого санкційного тиску на державу-агресора, дотримання міжнародною спільнотою політики невизнання анексії Криму.
Серед інших вагомих досягнень вітчизняної дипломатії останніх років слід відзначити завершення ратифікації Угоди про асоціацію з ЄС попри потужний опір Кремля; запровадження ЄС безвізового режиму для громадян України, залучення міжнародної допомоги для проведення всеосяжних проєвропейських реформ; сприяння розширенню та переорієнтації зовнішньоекономічних зв’язків України тощо.
Упевнений, що дипломатична служба сучасної України і надалі професійно та наполегливо відстоюватиме наші національні інтереси, залишаючись вірною традиціям української дипломатії та гідною пам’яті її засновників та першопрохідців.
Iсторiя та традицiї зовнiшньополiтичної служби України
http://mfa.gov.ua/ua/page/open/id/5156